|
|
|
Свято 2 березня 2014 року - Міжнародний день дитячого телебачення і радіомовлення
Міжнародний день дитячого телебачення і радіомовленняКоли-то телевізор сприймався людьми, немов чарівне вікно у великий світ. З появою комп'ютерів захоплення переглядом телевізійних передач, фільмів розгубила свій колишній запал. По-перше, навіть на самому дивовижному явищу рано чи пізно звикаєш. По-друге, все те, що транслюють по ТБ, легко можна подивитися в мережі Інтернет незалежно від часу доби, виходячи лише з власного бажання. Але навіть уперті факти дійсності не здатні остаточно скинути телебачення і радіо з рахунків все одно найдуться завзяті патріоти довгожителів технічного прогресу. Сюди ж відносяться малюки і представники молоді, що віддають перевагу змінювали один одного картинок на «блакитному екрані». 2 березня 2014 р. - Міжнародний день дитячого телебачення і радіомовлення - свято тих, хто піклується про інтерактивному освіту і дозвілля маленьких і юних жителів планети. Про святоЗасновником Всесвітнього дня дитячого теле - і радіомовлення 19 років тому виступив ЮНІСЕФ - Міжнародний надзвичайний фонд допомоги дітям. Рішення про створення офіційного свята працівників інтерактивних ЗМІ було прийнято навесні 1994 року на французькій землі. Всесвітній день дитячого теле - і радіомовлення відзначають щороку в першу неділю березня місяця. Представники ЮНІСЕФ цим кроком ставили перед співробітниками телевізійних і радіокомпаній кілька завдань: показати у святковий день дітям і підліткам Землі свою щиру зацікавленість у їх всебічному розвитку і спогляданні задоволених посмішок на дитячих обличчях, а також активне залучення хлопців до роботи в мас-медіа, щоб отримати по закінченні часу талановиті кадри в ЗМІ. Мета ж Всесвітнього дня вельми прозаїчна: акцентувати увагу громадськості на факти порушення прав дітей та молоді. Однак організація ЮНІСЕФ цим не обмежилася, вважаючи не менш важливим донести до дитини відомості про те, що він може робити/отримувати, а що - нікому не зобов'язаний. Подібну інформацію діти здатні черпати в Міжнародний день дитячого теле - і радіомовлення шляхом перегляду спеціальних програм, які випускаються в ефір. Крім того, щорічний весняний свято стає для юної публіки незабутньою подією ще й тому, що завдяки наполегливій роботі професіоналів вони знаходять можливість взяти участь у програмах, які дивляться по всьому світу тисячі підлітків і дітей; поділитися позитивними емоціями з ровесниками. Розвиток дитячого телебаченняБатьківщиною інформаційного мовлення для дітей і молоді є США. Момент виникнення дитячого телебачення як такого відноситься до 50-х рр. минулого століття. Працівники американських ЗМІ підійшли до цього питання з суто комерційною метою, а саме - «розкрутити» товари для юних глядачів. Розрахунок був зроблений з тим, щоб малюки, подивившись рекламні ролики, почали приставати до батьків з проханням покупки, - забезпечивши їх, таким чином, відповідною інформацією. І він з лишком виправдав очікування рекламодавців. Результатом успіху стало панування вибраної моделі дитячого телебачення на протязі 40 років. За цей час моральні принципи суспільства прийшли в занепад, а жалюгідні спроби змінити ситуацію тільки посилювали скрутне становище. Вихід американці знайшли, дивлячись на досвід у даній сфері СРСР. Наша країна спочатку пішла зовсім іншим шляхом - виховно-освітнім. Іншими словами, телевізор для радянських хлопців був чимось на зразок енциклопедії, друга і няні одночасно. Радянські мультфільми навчали добра, фільми для юнацтва показували життя однолітків реальних дітей з їх радощами і бідами. Що ж ми спостерігаємо сьогодні? Американському дитячому телебаченню вдалося-таки вибратися з «комерційного болота»: ще на початку 90-х рр. був підписаний відповідний акт, який привласнив молодіжному мовленню статус освітнього апарату, зате нашу країну підхопила течія заокеанського абсурду, прикладом якого можна вважати горезвісних «Сімпсонів», «Рейнджерів» та іншу нісенітницю. Все рідше побачиш на «блакитному екрані» милого Чебурашку, доброго Кота Леопольда і незграбного Вінні-Пуха, зате ефірний час рекламних роликів чи не перевищує тривалість самого мультфільму або передачі. Але найголовніше - в Росії відсутні спеціалізовані дитячі канали, тому як вкладати кошти в розвиток подібних проектів ні у кого не виникає ні найменшого бажання - через трудомісткості і відсутності великої фінансової вигоди. 
Лідери вітчизняного дитячого телебачення і радіомовленняСкладно назвати саму популярну передачу для маленьких глядачів, але не помилюся, якщо припущу, що такий має всі шанси вважатися програма «Спокійної ночі, малята!». В цьому році в День знань їй виповнюється 49 років. Вперше програма вийшла в ефір на другому каналі тоді ще - Центрального телебачення СРСР. Сучасний варіант мало схожий на перші випуски телепередачі. Спочатку це була демонстрація малюнків з текстом, що звучить за кадром. Після їм на зміну прийшли вистави з участю лялькових персонажів: Зайця Тепы і Буратіно. Нарівні з разыгрываемыми сценками ведучі передачі розповідали маленьким глядачам казки. Значно пізніше з'явився знаменитий квартет: Хрюша, Степашка, Каркуша, Філя - і мультфільми, присутні в рамках передачі і сьогодні. За весь період існування програми змінилося чимало провідних, всі вони по-своєму оригінальні, цікаві дітям. Найбільшою популярністю і, відповідно, дитячою любов'ю користувалися Валентина Леонтьєва та Володимир Ухін. А своїм народженням передача зобов'язана Валентини Федорової, яку на створення «Спокійної ночі, малята!» надихнув німецький мультфільм, побачений в НДР. На радіохвилях теж є своя довгожителька і улюблениця публіки - радіостанція «Юність». Восени 2012 року вона відзначила золотий ювілей - 50 років існування на території Росії. Постійні слухачі радіостанції напевно пам'ятають чудові передачі, однією з яких була «Польова пошта «Юності»», що призначалася для армійських військовослужбовців, а також їх рідних та знайомих. Вона, можна сказати, виявилася найбільш довговічною, порівняно з іншими програмами, адже існує досі. Розвиток життя радіостанції завжди було нестабільним. Зокрема, досить тривалий час у неї не було власної частоти. І навіть, коли проблему успішно вирішили, а в 2008 році «Юність» обзавелася новим звучним ім'ям «ЮFM» у зв'язку з переходом на сучасний діапазон, мало що змінилося: те закриють частину передач, то згорнуть мовлення у низці регіонів, то всі повертають в початковий вигляд. Втім, це не заважає їй досі викликати непідробну симпатію молоді. Дитяче телебачення і радіомовлення - гілка комунікації, необхідна кожній країні. Те, що слухають і дивляться сьогодні крихти, школярі і студенти, завтра відіб'ється на їхньому світогляді, а через роки - і на суспільстві будь-якої держави в цілому. Нехай всі, хто працює в ім'я майбутнього планети, отримають 3 березня 2013 року самі щиросердечні вітання! Автор: Пономаренко Надія |