Російські свята. Дати свят по місяцях
Свято сьогодні 13 вересня 2014 року - День програміста

День програміста

День програміста являє собою професійне свято всіх програмістів нашої країни. У невисокосний рік вони відзначають його 13 вересня, а у високосний рік - 12 вересня. 11 вересня 2009 року російським президентом Дмитром Медведєвим було підписано указ про офіційне...>>

Свято сьогодні 13 вересня - День перукаря

Свято 13 вересня - День перукаря

Красу можна створити за допомогою косметики, модного одягу і стильної зачіски. Щоб зробити останню, слід вибрати досвідченого майстра, інакше можна зіпсувати собі настрій. 13 вересня у осіб, що віртуозно володіють ножицями і гребінцем, професійне свято - День перукаря...>>

Що таке свято. Історія виникнення свята. Родинне свято

Свята - незмінні супутники народної життя. Свята для нас - це можливість доставити радість близьким!
Свято - не календарне поняття. Свято відбувається там, де його відчувають, де його чекають.

Свято як феномен культури - день або дні торжества, встановлені на честь або пам'ять кого або чого-небудь. У свідомості людини свято асоціюється з «тимчасовим вступом в утопічне царство загальності, свободи, рівності і достатку». Свято - антитеза буднях, звичайного життя, специфічна короткочасна форма людського буття.

Історичні корені свята йдуть у глибоку старовину, вони тісно пов'язані з магією, ритуалом, трудовою діяльністю, світосприйняттям, способом життя, ціннісними орієнтаціями. Здавна існувала загальнолюдська потреба у святах, выполнявшем важливі соціальні функції: компенсаторну, естетичну, морально облагораживающую. Свято виступав як спосіб духовного єднання, колективного самовираження і здобуття свободи, розкріпачення, зняття вантажу буденних турбот і тривог.

Як би далеко ми не заглиблювалися в історію народів Росії (і не тільки Росії), нам не вдасться знайти такий час, такий період, в якому не було б свят. Починаючи від танців навколо багаття з нагоди вдалого полювання і кінчаючи Святками, Масляною, Великоднем, Купальної тижнем та іншими календарними святами нинішніх днів. З часів первісних капищ і язичницького осмислення природи і свого місця і ролі в ній народу не пропускав нагоди поспівати, потанцювати, пограти. Славили богів, поклонялися ідолам, прагнули умилостивити їх жертвоприношення, піснями, танцями, іграми. Ця першооснова дожили до наших днів обрядів і ритуалів легко впізнавана, якщо знати історію формування та розвитку нації.

Свята мають здатність групового впливу, стверджують стабільні стереотипи поведінки, що відповідають цим суспільним відносинам норми моральності й ціннісні орієнтації.
Свято завжди має оптимістичний життєствердний характер; його змістовна сторона відрізняється виражено-духовною спрямованістю. В ньому досить відчутна багатовікова спадкоємність духовних цінностей.

З розвитком цивілізації свята ставали справою офіційним, а з утвердженням державності як форми і засоби управління людським співтовариством ще й регламентованими. Тим же шляхом йшла і церква. Причому і церква, і держава дуже суворо стежили за тим, щоб свята будь-якого масштабу і змісту не виходили за офіційно встановлені рамки. Ця система жива і сьогодні.
Особливе значення у святах набуває його естетична складова: чуттєво-емоційна насиченість змісту, виразність, експресивність, алогізм, видовищність, елементи карнавальності, театралізація. Всі ці якості ріднять свято з мистецтвом, але не ототожнюються з ним. Свято - якась прикордонна зона між реальним життям і художнім твором.

Типологія свят різноманітна: народні (національні), релігійні, державні, професійні, сімейні та ін Народним святам властива природність, органічність, самостійність; державні свята відрізняє висока ступінь протокольної регламентованості, виражена ідеологічна спрямованість; релігійні свята є відображенням тієї чи іншої форми вірувань. Спостерігається певна близькість народних і релігійних свят, оскільки в етнонаціональних культурах релігія виступає однією з важливих форм ціннісної орієнтації. Але народні свята можуть не вичерпуватися релігійними, тому що включають в себе і елементи світської культури (карнавальна культура в рамках середньовіччя). Існує можливість перетворення в перспективі державних свят в народні.

Родинне свято

Коли ж мова йде про сімейних святах, офіційна регламентація втрачає свою довлеющую силу. У вузькому родинному колі, всередині «осередки» товариства діють свої правила і регламенти, незалежно від офіційних канонів, народжуються, вмирають, перетворюються самі різні - великі і малі - свята. Не буде перебільшенням сказати, що без свят існування нормальної сім'ї неможливо, без них немає і самої сім'ї.

Саме поняття свято, в тому числі і сімейний, зміст, який вкладається в це поняття, трансформується в залежності від умов існування кожної окремої родини, її духовних, релігійних, моральних, політичних орієнтацій, освітнього й матеріального цензів.

Сімейні свята дуже різноманітні, в кожному окремому випадку - свої традиції, норми, способи їх відзначення, навіть свої критерії у визначенні значущості тієї чи іншої події. Але при всьому при цьому сімейні торжества можна поділити на загальнолюдські, загальнонаціональні, загальнодержавні та особисто-сімейні. До загальнолюдських урочистостей відносяться народження дітей (за рідкісним винятком це завжди радість); немає на землі народу, нації, племені, де народження нової сім'ї не сприймалося як би свято; не менш важливі дні народження, іменини, роковини подружжя.

За останні роки в нашому житті багато чого змінилося. Але тяга людей до свят, бажання якось по-особливому відзначити те чи інше подія залишилися незмінними. Більш того, потреба в святах значно зросла.

Свято - своєрідне дзеркало соціальних протиріч, у ньому знаходять своє відображення обмеження демократичних форм життя суспільства, забуття національних традицій, крах ідеалів, політизація духовного життя, розрив між офіційною ідеологією, товариств, свідомістю і об'єктивними реаліями дійсності. Ці протиріччя знаходять своє втілення в комічному аспекті свята, у його гумористичних і сатиричних формах. Свято - найстаріша і перспективна форма буття культури.